Відтоді поету судилося вічне вигнання. Часто міняючи місце проживання, у 1308 році Данте оселився у Парижі, де розпочав написання «Комедії» над якою працював наступні 13 років і яка принесла йому світову славу. Тут же, у Франції його застала новина, що імператор Священної Римської імперії Генріх VII Люксембург розпочав похід в Італію проти папи римського, що спонукало Данте виступити на його підтримку у праці «Монархія». Генріх VII зайняв Рим, але не зумів підкорити більшість міст Тоскани. Тим не менш, під його натиском кондотьєр Флоренції оголосив амністію всім вигнанцям з міста в обмін на сплату штрафу і публічні вибачення.

 Проте її умови були надзвичайно ганебними для Данте: поет мусив пройти в сорочці приреченого до страти головними вулицями міста із запаленою свічкою. Данте відмовився від такого принизливого «помилування». Тоді флорентійський суд ухвалив: оскільки поет не погодився на умови амністії, спалити на вогнищі його синів, якщо ті після досягнення чотирнадцятирічного віку залишаться у Флоренції. 

 Данте відмовився це зробити, і 6 листопада 1315 року флорентійський намісник неаполітанського короля Роберта Мудрого підтвердив його смертний вирок і вислав з Флоренції двох його синів. Щоб бути ближче до батьківщини, Данте із синами оселився у Равенні, куди його запросив сеньйор міста Гвідо Новелло да Полента. Улітку 1321 року як його посол Данте відправився на переговори до Венеції, під час повернення звідки захворів на малярію і помер у Равенні у ніч з 13 на 14 вересня 1321 року у віці близько 56 років. Він був з великими почестями похований в Равенні в церкві Сан-П'єр Маджоре, де у 1483 році над його могилою була зведена усипальниця, яка не збереглась до наших днів і була перебудована у 1780 році.

Гробниця Данте у Равенні за проектом архітектора Камілло Моріджа, 1780 рік