"Божественна комедія"

(на допомогу учням аналіз твору)

Зображення Пекла за Данте

     АНКЕТА 

поеми «Божественна комедія»

Історія написання

Поему «Комедія» Данте писав 14 років, розпочав писати в 1290 році, переробив у 1313 році, а закінчив 1321 року.

Твір написаний на тосканському діалекті.

Назва твору

Данте назвав свою поему «комедією» за усталеними середньовічними канонами: так називали тоді твори, які починалися сумно (пекло), а закінчувалися щасливо (рай), а стиль не «високий», а «середній».

Перший біограф Данте Джованні Боккаччо дав назву «Божественна комедія» «Divina Commedia». Слово «божественна» означає і високу оцінку твору, і те, що «твір про Бога та його оточення». Під такою назвою - «Божественна комедія» - твір був опублікований у 1555 р. у Венеції.

Мова комедії

народна, «vulgare». Твір написаний італійською мовою, народною «vulgare», бо вона призначалася широкому загалу читачів, що могли й не володіти латиною.

Жанр

Ліро-епічна поема, в якій розповідь про зовнішні події переплітається з ліричними та філософськими роздумами автора.

Написана у жанрі християнського видіння, вона водночас продовжує лінію античної літератури (в Аїді вже «побували» Одіссей і Еней).

Тема

Зображення уявної мандрівки поета у потойбічний світ. Супутником Данте виступає римський поет Вергілій, пізніше Данте супроводжує Беатріче, що уособлює милість Божу.

Ідея

Відвернути людину від гріха і навести її до праведного життя. Врятувати людей від ганебного стану й привести їх до щастя».

Письменник мріяв про духовне спасіння людини й усього світу.

Мета поеми - звільнити людей від стану гріховності й привести на шлях блаженства, тобто висловлена морально-релігійна думка про звільнення від гріха як шлях до щастя

Особливості сюжету

Основний сюжет твору складає подорож героя загробним світом.

Поет уві сні (протягом Великоднього тижня 1300 року) мандрує по загробному християнському світу. Данте розповідає, що в середині життєвого шляху, тобто в 35 років, він заблукав у життєвому лісі. У супроводі Вергілія поет спочатку потрапляє до Пекла, потім - до Чистилища. до Раю його веде тінь Беатріче. У поемі автор спостерігає страждання грішників, вислуховує їхні пристрасні оповіді і розмовляє з ними («Пекло», «Чистилище»). В мандрівці по раю Данте змальовує блаженство праведників та красу Царства Небесного, яке постає перед ним у сліпучих променях божественного світла.

Композиція

«Божественна комедія» поділена на три частини: Пекло , Чистилище, Рай. А кожна частина - на 33 пісні.

Всього в поемі 100 пісень: 1 (вступ) + 33 («Пекло») + 33 («Чистилище») + 33 («Рай»).

Як математик Данте вичислив просторові параметри:

а) у «Пеклі» - 9 кіл;

б) у «Чистилищі» - 2 передчистилища і 7 сходинок гори;

в) у «Раю» - 9-небесних сфер.

Концепція світу

Пекло. У Північній півкулі розташована глибока вирва Пекла, має вигляд воронки, яка утворилася внаслідок падіння Люцифера-ангела, що був вигнаний із раю Центр її - у середині Землі. У дев'яти колах Пекла страждають душі грішників. Це всеосяжна картина людських вад і пороків.

Чистилище. У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Разом із Передчистилищем і Земним Раєм тут також дев'ять кіл. У Перед-чистилищі очищуються душі померлих, не примирених із церквою, недбайливі, такі, що померли не своєю смертю.

Рай. Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Вони також утворюють дев'ять кіл, на яких розташований небесний рай, де живуть у вічному блаженстві душі праведників.

Проблематика твору 

Поема "Божественна комедія" Данте була задумана як "бачення" - подорож поета загробним світом.

"Комедія" виходить за рамки жанру "бачення": Данте розглядає там питання богослов'я, моралі, історії, науки, естетичних понять епохи. Це поетична енциклопедія середніх віків та раннього Відродження.

Центральне місце у поемі займають питання моралі та політики, гріхам Данте надає політичне та соціальне забарвлення. Політику обговорюють загробні мешканці всіх трьох світів. Данте - активний флорентійський громадянин - дбає не лише про спасіння душі, але й про такий політичний устрій, при якому не було б чвар і люди жили би щасливо. Його хвилює внутрішня флорентійська боротьба за владу, доля Італії, що руйнувалася війнами, падіння авторитету церкви, зіткнення папської та імператорської влади, ідеал монархії.

Вражає у поемі негативне ставлення автора до зрадників, до всіх, хто бажає нажити багатство нечесним шляхом (до таких людей належать і служителі церкви). Данте засуджує лихварство та продаж церковних посад.

Згідно з темою та жанром "Комедія" є алегорією, яка була єдино виправданим видом мистецтва на той час.

Твір Данте тісно пов'язаний з реальністю, відображає його час, створює обличчя сучасників автора. Найяскравішими постають у поемі образи грішників "Пекла", що не покаялися - трагічні постаті, які не позбавилися своїх пристрастей, - їхні характери та долі розкриваються у сповіді та стислому описі жестів, пози, голосу.

Менш виразними є образи грішників, що покаялися у "Чистилищі".

Особливе місце серед персонажів "Комедії" займають Вергілій, Беатріче та сам поет.

Вергілій зображений як мудрий та поблажливий наставник, сум робить його м'яким та людяним.

Беатріче автор змальовує як символ божественної мудрості, а в окремих епізодах і просто як людину.

Сам Данте постає людиною гордою, пристрасною, нетерпимою і разом із тим чуйною до людських страждань.

У поемі, де відповідно до її середньовічно-релігійного пафосу час постав перед судом вічності, нема історичної перспективи. Персонажі усіх часів та народів виступають поруч у кожній сцені.

Проблематика "Божественної комедії" Данте має неоднозначний характер:

• Небайдужість автора до політичних проблем тогочасності;
• Поєднання філософсько-релігійних, моральних та політичних мотивів

Алегоричний зміст поеми «Божественна комедія» Данте Аліґері

АЛЕГОРІЯ (iносказання) - обpаз, в якому все зобpаження має пеpеносне значення.

Сучасники поета вважали, що Данте побачив потойбічний світ і розповів про його устрій у своєму творі. Але насправді суть поеми не тільки у зображенні потойбічного світу і життя після смерті. Тлумачення смислу поеми можливе з декількох ракурсів бачення.

В буквальному розумінні - це дійсно подорож душі після смерті у потойбічному світі. Але, крім буквального, правомірним є також алегоричне розуміння поеми, тобто кожна подія, кожна деталь несе у собі додаткове значення.

За традиційними релігійними уявленнями, пекло - місце, в якому знаходяться грішники. Страждання через досконалі гріхи в чистилищі призначено для тих, хто має можливість очиститися і врятуватися для нового життя.

Рай - нагорода для тих, хто жив праведним життям. Йдеться про моральну оцінку вчинків людей: куди саме потрапляє душа людини після смерті, визначається її земним життям.

Так навіть у буквальній інтерпретації поеми світ людей розмежовується на праведників і грішників. Проте в «Божественній комедії» йдеться не про окремих осіб, а створені автором образи символізують певні принципи або явища.

Так, образ Вергілія, який супроводжує головного героя у подорожі колами пекла, є не лише зображенням поета Вергілія, а утілює принцип пізнання світу, позбавленого віри. Данте визнає велич Вергілія, проте зображує його мешканцем пекла.

Беатріче є не тільки зображенням улюбленої жінки, а й алегорією любові, рятівної і всепрощаючої сили.

Алегорії в поемі також неоднозначні.

Наприклад, звірі, які зустрічаються на шляху Данте в похмурому лісі, наділені традиційними для епохи Середньовіччя значеннями:

рись символізує підступність,

вовчиха - ненасиття, хіть,

лев - гординю.

Існує й інше тлумачення зображених поетом образів:

рись - політичні супротивники Данте,

лев - король Франції,

вовчиха - римське папство.

Значення алегорій нашаровуються одне на одного, надаючи творові додаткових вимірів.

Розгорненою алегорією є і власне подорож - це пошук правильного духовного шляху для людини, оточеної гріхами, спокусами і пристрастями.

Вибір шляху-дороги - це пошук сенсу життя.

Головна дія розгортається в душі ліричного героя. Вся подорож здійснюється у свідомості поета. Пізнавши те, що є злом, пройшовши колами пекла, у душі поета відбуваються зміни, він підноситься до усвідомлення найважливіших істин про світ і про себе.

Саме у частині, яка зображує рай, розкривається головна таємниця життя, яке полягає в любові. Не тільки в любові до єдиної і прекрасної жінки, а в любові всепоглинаючій і всепрощенній, любові в широкому сенсі цього слова. Любов як рушійна сила, сила, якою рухають небесні світила. Данте наштовхує нас на думку, що Бог є любов.

Пекло. Образи грішників у творі.

Люди, що не зробили ані доброго, ані поганого за життя. Навіть бездіяльність Данте вважає гріхом, адже відстороненість, відсутність власного ставлення і власної життєвої позиції не може бути схвальним вибором людини.

Лихварі, скупі, грабіжники, хабарники. Окрему увагу Данте приділяє грішникам, які матеріальне поставили вище від духовного. У чому б не полягав їхній гріх (чи у надмірній скупості, чи у марнотратстві), Данте зображує цих людей в одному з кіл Пекла. Цей епізод вчить нас цінувати духовне, правильно ставитись до грошей, вміти визначати головне та другорядне в нашому житті.

Люди, що лестили. Здавалося б, лестощі - лише слова, але автор вважає це великим гріхом, розміщуючи улесників в одному з кіл Пекла, зауважмо, не в перших колах! Гідність людини, що не дозволяє їй лестити та принижувати себе, була однією з найбільш поцінованих рис людини за часів Відродження. Данте сповідує ідеали гідності, чесності у стосунках з іншими людьми. Але ця прямота і чесність має бути в межах стриманості, адже люди, що надто гнівались на своїх ближніх також зазнали пекельних мук.

Єретики, духовенство. Данте не боїться змальовувати у своєму Пеклі духовенство, яке торгує посадами, зраджуючи гідність духовного сану. Глибоко віруюча людина, Данте вважає, що священики мають бути зразком для своєї пастви. Нечесних представників духовенства він розміщує у своєму Пеклі.

Зрадники. Зрадники спокутують свій гріх вічними муками в одному з останніх кіл Пекла. Звідси ми доходимо висновку, що сам Данте вважав зраду одним із найтяжчих людських гріхів.

Інші грішники. Змалювання тих чи інших гріхів у «Божественній комедії» грунтується не лише на релігії, а й на неписаних законах людської поведінки, на одвічних моральних засадах людського життя.

У своєму творі Данте описує безліч образів відомих історичних осіб, образів біблійних та міфологічних. На сторінках «Божественної комедії» ми зустрічаємо образи античних і середньовічних поетів, мислителів, правителів та священиків, міфологічні образи Харона, Мінотавра та інші. Люцифера, втілення світового зла, Данте зображує на самому дні Пекла, поруч із ним - найбільші зрадники за всю історію людства: Брут, Іуда.

Довідка.

Люцифер- одне з імен диявола. Люцифер, ангел, який можливо допомагав Богові створювати світ, але через свою гординю він відпав від Бога, ставши ворогом творіння Божого - людини і всього світу.

Іуда - біблейський персонаж, зрадника Ісуса Хреста

Брут, Кассій - організатори заговору проти Цезаря і його вбивці

Харон - персонаж грецьких міфів про царство мертвих, що перевозив на своєму човні душі померлих до воріт пекла.

Мінотавр - чудовисько -людина з головою вола, якому щорічно приносили у жертву · сім юнаків й дівчат, яких їх пожирав.

Рай

За задумом Данте, вінчати поему має її остання частина «Рай». Під проводом Беатріче Поет досягає небесних просторів, здіймається вище й вище, переходячи з однієї небесної сфери до іншої. Таких концен­тричних сфер - дев'ять. Починається цей парад світил сферами Міся­ця, Меркурія, Венери, Сонця, Марса, Юпітера і Сатурна. Над ними ви­сочать нерухомі зірки та кришталеве небо Першорушія, яке надає руху всім іншим сферам. Завершує симфонію світла й вогню Емпірей, місце перебування Бога, ангелів та святих. Порівняння з симфонією тут є не випадковим. За давніми уявленнями, планети, обертаючись разом зі своїми сферами, випромінюють музику, що сповнена високої гармонії, досконалості і краси.

Рай є остаточною перемогою світла над темрявою, руху над неру­хомістю. Адже рух є запорукою розвитку, оновлення, а отже, і життя. У Пеклі душі грішників були назавжди прикріплені до певного кругу підземелля. Що метушливішим було їх переміщення у просторі, то ви­разніше відчувалась його безцільність. Навіть Данте в Пеклі втрачає орі­єнтацію: спускаючись вниз, наприклад, він насправді підіймається на­гору.

В Чистилищі рух починає набувати реальних ознак, стає цілеспря­мованим. Однак душі Чистилища ще не мають повної свободи. В Раю всі перепони зникають. Душі праведників вже не закріплені тільки за своєю сферою. Вільно линуть вони до Емпірею, споглядаючи велич Творця.

Все ж своя ієрархія розміщення праведних душ існує і в Раю. На Місяці знаходяться духи, що зламали обітницю, на Меркурієвім небі - справедливі, на Венериному - волелюбні, на Сонцевому - мудреці тощо. Однак кожна зі сфер є символом певного морального поняття, а не місцем ув'язнення, як, наприклад, у Пеклі. І хоч духи щасливі неоднаково, а в міру свого наближення до Божества, всі вони вільні залишати свою сферу, вільно рухаючись у просторі. І одночас­но тріумфує світло. Густий морок пекельних безодень, світлові конт­расти Чистилища замінюються вогняно-світною стихією Раю. Тут все сяє, міниться, мерехтить. Духи, як іскри, виблискують навколо Данте і Беатріче. Світлом розпалюються душі блаженних.

Данте залишається собою в проміннях райського сіяння. В спогля­дальному світі небесних сфер мали б зникнути всі пристрасті, всі болі земної людини. Однак Поет не забуває нічого: ні кохання, ні жаги зем­ної слави Беатріче, ні Флоренції. Вірність двом своїм музам поет збері­гає і в останній частині поеми. Найяскравіше це відчувається в епізоді розмови Данте зі своїм прапрадідом Каччагвідою, який у вигляді живого самоцвіту з'являється перед Поетом на Марсовому небі. Уважно слухає Данте лицаря, відчуваючи себе Енеєм, який шанобливо дослухається до слів свого батька - старого Анхіза.

Цифра "три" в поемі

   Літературознавці часто порівнюють композицію поеми з величним храмом минулих часів, де кожна деталь строго зважена і розрахована. Три частини вміщують увесь загробний світ, яким він поставав у свідомості середньовічної людини: "Пекло", "Чистилище", "Рай". Алегорична цифра "три", що втілює боественну триєдність, є відомим задумом поета. Навколо цього числа, у деяких випадках помноженого на три, зводиться будова поеми. В кожній її частині міститься 33 пісні, а всього їх 100, тому що у творі є ще й вступ. Усі частини поеми мають форму терцини.

   Терцина -  строфа з трьох рядків п'ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми(першим і третім) у нступній строфі, завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Схема аба бвв вгв гдг і т. д.

   Цифра "три" проявляється в поемі і в інших формах. Так, Беатріче носить три кольори вбрання, у царя пекла Люцифера  - три пащі, у кожній з них він тримає по грішнику. В Пеклі дев'ять  кіл(утроєна трійця), у Чистилищі їм відповідає дев'ять уступів гори, у Раю дев'ять небесних сфер. Така строгість у побудові поеми є свідченням того, що Данте володів усіма знаннями, які могли йому дати середньовічна духовна і світська науки. Тобто твір Данте має досить гармонійні пропорції, що є символом прагнення поета до гармонії всього світу.