Продовжуємо нашу подорож сторінками мого сайту. Життя Данте овіяне легендами, що виникли ще в ті далекі часи. Тож я вирішила познайомити  вас, шановні відвідувачі мого сайту, з деякими з них. 

Народився він 1265 року в сім'ї флорентійського дворянина  Аліг'єро ді Беллінчоне д'Аліг'єро. Хлопчика назвали Дуранте, скорочено - Данте, що перекладається як "той, хто дарує (дає)". Мати померла дуже рано, і Данте не пам'ятав її. 

Батько дав синові грунтовну освіту, відправивши його до Болонського університету. Його вченість, набута швидше за все самоосвітою,базується на символіці, містиці, метафізиці церковної літератури. Але пізніше Данте вдалося розірвати пута середньовічної схоластики і взагалі часу, випередивши його.

За традиціями того часу, юнак брав участь у різних виборних органах міста. Флоренція являла собою суворе місто з величезною кількістю церков і каплиць, із довгими, вузькими вулицями, з темними провулками, з широкою площею, на якій розмірено жебонів фонтан.Чужоземні богомольці проходили через місто, прямуючи до Святої землі. Іноді у Флоренції лунав веселий сміх, вулиці та площі сповнювалися танцюючою молоддю. Це ремісничі цехи справляли свої свята. Але така ідилія траплялася рідко. Частіше над містом гудів дзвін, що скликав на сполох,  і флорентійці вступали в бій з феодалами, які нападали з рицарських замків чи з сусідніх міст. А всередині міських мурів йшла своя жорстока боротьба - політична. Точилася вона між прибічниками і противниками папської влади: гібелінами (дворянська партія, що виступала за об'єднання країни під владою німецького імператора) і гвельфами (торгово-промислова партія, яка об'єднала прибічників Папи Римського). Після гострих суперечок гвельфи все  ж таки перемогли. Але в їхньому таборі не було згоди, і вони розділилися на "чорних" та "білих".

Данте, як представник старовинного роду, належав до партії гвельфів, її "білого" крила. Поет відстоював інтереси різних прошарків народу, виступав за об'єднання Італії, вдосконалення суспільного життя. Однак під час дипломатичної місії в Римі в січні 1302 р. у Флоренції до влади прийшли чорні гвельфи, які оголосили ворогами, вигнали з міста й передали до суду білих гвельфів.

Одним із засуджених був Данте, якого звинуватили в підкупі, хабарництві та засудили до вигнання з міста на два роки, наклали дуже великий штраф і заборонили обіймати громадські посади. Самого Данте на суді, звичайно, не було, тож і оскаржити вирок судді він не зміг. Тому судді вирішили назавжди вигнати Данте з міста, а якщо він з'явиться в ньому, спалити на вогнищі. Для митця це був страшний удар. Майже двадцять років він, не маючи притулку, поневірявся по різних містах Італії. За часи своїх блукань Данте пізнав не лише долю вигнанця, а й трагедію розчарувань і втрати ідеалів.

Чому Данте засудили до смертної кари і куди він подався, аби її уникнути - дивіться на наступній сторінці.